Небезпека на порозі: ризики для маленьких

дітей із сімей військовОСЛУЖБОВЦІВ

Девід Мерфі

Загальний огляд

Участь одного з батьків у військових діях чинить значний вплив на сім’ю в цілому. В даному випадку, маленькі діти можуть бути особливо вразливими до небезпечних наслідків, зважаючи на їх емоційну залежність від дорослих та сприйнятливість їх мозку до високих рівнів стресу. Майже півмільйона дітей, молодших за шість років, мають одного з батьків-військовослужбовця, а деякі – обох.

Належним чином звертаючи увагу на потреби ветеранів бойових дій, доцільним вважається такожпрослідкувати наслідки їхнього військового досвіду для їх дітей. Дане стисле дослідження базується на комплексному огляді наукової літератури щодо проблематики розвитку дитини,й аналізуєспецифічні обставини, які характеризують життя дітей у сім’яхвійськових, а також висвітлює відомі та невідомі аспекти того, як військова служба батьків впливає на благополуччя їх сімей.

Основні підсумки дослідження:

·        Возз’єднання батьків, що повернулися з війни, з їхніми сім’ями може супроводжуватись новими ризиками івикликами, особливо в тому разі колирепатріант має серйозні фізичні або психічні проблеми.

·        Благополуччямаленьких дітей, як правило, є віддзеркаленням добробуту їх батьків. Коли один з батьків або опікунів страждають на депресію, тривожність чи агресію, це є ознаками психічних й емоційних негараздів. У деяких випадках, маленькі діти можуть опинитися під загрозою умисного чи неумисного насилля / надання шкоди.

·        Ключовою стратегією підтримки благополуччя дітей у сім’яхвійськовихє переконання в тому, що один з батьків, що не є військовослужбовцем, маєнадійну емоційну, соціальну та практичну підтримку.

·        Сім’ї військовослужбовців є надзвичайно різноманітними, їхні потреби також. Серед обставин, які можуть спричинити стрес, є часті переїзди, труднощі у догляді за дитиною, поганий доступ до закладів медичного обслуговування, особливо щодо психіатричної допомоги.

·        Сім’їветеранів Національної гвардії чи резерву порівняно недостатньо захищені державою, їм бракує формальної та неформальної підтримки, як правило, доступноїпротягом терміну військової служби.

·        Більшість цих дітей матимуть виняткові потреби, навіть подорослішавши.

Передумови

Понад 12 років військові сили США розташовані у «гарячих точках», де тривають бойові дії. Багато чоловіків і жінок у формі є такожбатьками, і їх відсутність на «домашньому фронті»глибоко відчувається їхніми сім’ями. Діти до п’яти років особливо вразливі до проблем, пов’язаних з поверненням батьків з війни, оскільки здоров’я та благополуччя маленьких дітей залежать від того наскільки безпечними та гармонійними є стосунки з опікунами, які повинні задовольняти усі їхні потреби.

На даний час, у двох мільйонів дітей віком до 18 років принаймні один з батьків є військовослужбовцем, майже 500,000 цих дітей є віком до п’яти років [1]. У даному стислому дослідженні розглядаються питання, пов'язані з тим, як процеси повернення батьків-військовослужбовців та роз’єднання сімей через військову службу, постійні зміни життєвого укладу сімей, посилюють батьківський стрес, а також яким чином прямий і непрямий досвід воєнних травм впливає на соціальний, емоційний та когнітивний розвиток дітей віком до п’яти років. На основі всебічного огляду літератури з питань благополуччя маленьких дітей у сім’яхвійськових, цей огляд також аналізує результатиданого дослідження для прийняття політичних рішень, спрямованих на задоволення потреб таких сімей.

Якщо ми зможемо досягти прогресу в розумінні того, як найкраще задовольнятиспецифічні потреби дітейіз сімей військовослужбовців, миотримаємо краще розуміння того, як реагувати на проблеми інших неблагополучних сімей та дітей, що переживають виняткові стреси.

 

Ранній розвиток дитини У перші роки діти формують свої перші зв’язки з батьками та іншими дорослими, переживають періоди поза батьківською опікою, розвивають пізнавальну, соціальну, емоційну та фізичну компетентність. Ключові характеристики розвитку дітей молодшого віку[1, 2]: ·    Розвиток дітей (зокрема, розвиток мозку) протягом перших п’яти років життя є швидким і кумулятивним, забезпечуючи основу подальшого когнітивного розвитку, коли діти дорослішають. Те, як маленькі діти розуміють світ, їх емоційні реакції на нього, детермінуються характером їх взаємовідносин з іншими. ·    Зважаючи на особливості розвитку, маленькі діти відчувають та розуміють світ по-іншому, ніж дорослі (а також підлітки). ·    Розвиток дітей є цілісним: всі аспекти (фізичний, емоційний, соціальний, когнітивний) є взаємопов’язаними. ·    Більшість дітей можуть успішно протистояти звичайному рівню стресу; в свою чергу, найбільш шкідливим для розвитку дитини є сукупнестресове навантаження (множинні, одночасні стрес-фактори або тривалі періоди стресів).   1. Cassidy, J., & Shaver, P.R. (1999). Handbook of attachment: Theory, research, and clinical applications. New York: Guilford Press. 2. National Scientific Council on the Developing Child. (2007). The science of early childhood development: Closing the gap between what we know and whatwe do. Retrieved from www.developingchild.net

 

 

 

Сім’ї та розгортання військ: нині все інакше

Нинішні військовослужбовці-добровольці демографічно відрізняються від попередніх поколінь. Наприклад, протягом війни у В’єтнамі лише 15% військовослужбовців були батьками, і це, як правило, були офіцери. Нині майже половина військових (44%) мають дітей, а 14% з них є одинокими батьками [2].

Як група, військові сім’ї мають багато переваг: принаймні один з батьків має роботу із стабільною зарплатою; старші діти часто беруть на себе важливі сімейні обов’язки, такі сім’ї, як правило, «захищені законом»; їх охорона здоров’я забезпечується державою; більшість з них є стійкими до стресу, що частково пояснюється їх військовою підготовкою [3].

Тим не менш, діти у сім’яхвійськовихчасто повинні адаптуватися до численних змін. Багато дітей переживають часті, багаторазові розгортання військ своїх батьків, які можуть впливати на сім’ї різними способами [4].За різними оцінками, діти військових змінюють місце проживання від шести до дев’яти разів протягом шкільних років [5].Крім тривалої відсутності батьків, розгортання означає додаткові обов’язки та нові зміни для членів сім’ї, які залишаються вдома. Усі ці фактори можуть провокувати стрес як для дітей, так і для дорослих, можуть негативно вплинути на їхнє здоров’я та стосунки. Повернення дислокованого батька також може бути складним викликом, оскільки він або вона, ймовірно, змінилися,переживши війну, і повинні навчитися знову інтегруватися в сім’ю. Багато службовців повертаються додому з травмами, можуть статинедієздатними, що здійснює суттєвий негативний вплив на динаміку сім’ї, збільшуючи ризик погіршення стосунків та виникнення домашнього насилля [6].

Крім того, нині більше матерів служать у військах, ніж у минулому, і зараз вони складають приблизно 16%військовослужбовців [7]. Діти у сім’ях військових, де обоє батьків перебувають у військовій частині, можуть цілком змінювати своє життя, коли другий батько передислоковується. Наприклад, дітям, можливо, доведеться переїхати до родичів [8], частіше за все бабусь і дідусів[9] і адаптуватися до нових правил, умов життя, шкіл, тощо.

Структура та функціонування сім’ї безпосередньо впливають на розвиток маленьких дітей. Такі стресові ситуації, як відсутність батьків або психічні розлади у батьків можуть негативно вплинути на благополуччя дітей. Маленькі діти особливо чутливі до розлуки з їхніми батьками, а також до будь-яких інших змін, які трансформують їх нормальну життєдіяльність, оскільки специфіка дитячого розуміння та реагування на зміни пов’язана з їх рівнем розвитку. Тоді як старші діти здатні до осмислення та поведінки, які є незалежними від інших, реакції дітей молодшого віку тісно пристосовані до дорослих, що їх оточують [11].

Певні чинники можуть ускладнити стрес пов’язанийз розгортанням військ, і багато сімей відчувають перевантаження від сукупного характеру стресу. Від’їздодного з батьків, який активно брав участь у життєдіяльності родини, може вимагати від іншого звільнення з роботи або скорочення йогозайнятості, з метоюповністю перейняти догляд за дитиною та інші сімейні обов’язки. Це, у свою чергу, може зменшити сімейний дохід і викликати додатковий стрес, щодо адаптації родини до нових умов [12].

Дорослі, перебуваючи під впливом власного стресу, часто нездатні надати необхідну підтримку дитині, яка переживає через відсутність одного з батьків, який відправився на війну [13].Незважаючи на те, що чесність та запевнення допомагають дітям пережити цей досвід (наприклад, розлучення з батьками, а такожасоційованийзміст війни з насильством), спілкування батьків повинно відбуватися на рівні, що відповідає розумінню дітей. Повідомлення обмеженої або занадто розгорнутої інформації може обмежити здатність дитини усвідомити серйозність та наслідки подій [14].

 

 

 

 

Проблеми, що стосуються роз’єднання сімей

Вважається, що найбільшою загрозою для благополуччя маленьких дітей, з якою стикаються сім’ї військових, є їхнє відокремлення від одного або обох батьків. Протягом перших років життя діти формують тіснівзаємовідносини з їх основними піклувальниками. Такі емоційні зв’язки між батьками та їх дітьми служать основою для розвитку подальших стосунків з однолітками та іншими дорослими, а також для навичок, що вживаються дітьми у відповідь на розлучення та інші зміни у родині[15]. Повторне та тривале розгортання військ може бути особливо проблематичним для дітей та їхнього благополуччя [16]. У дитячому віці тривала відсутність одного або обох батьків може негативно вплинути на емоційний розвиток дітей, що призведе до посилення темпів депресії та тривожності. Коли один з батьків, що залишився вдома, не в змозі впоратися зі своїми проблемами та психічним здоров’ям, діти можуть віддзеркалювати ці стресові наслідки. Діти, чиї батькиздатні чутливо реагувати на їхні потреби, ймовірно, краще справляються з наслідками подібних стресів. Такі батьки, зазвичай, мають міцні подружні стосунки, а також мають братів і сестер, котрі в потрібний час забезпечують їм емоційну підтримку [17, 18].

Напруження, яке відчуває один з батьків, котрий залишився вдома, включаючи збільшення відповідальності щодо догляду та виховання дітей, тривоги щодо відсутності чоловіка/жінки та соціальної ізоляції, також може сприяти підвищеному ризику поганого поводження з дітьми. Згідно з даними досліджень, у сім’ях, що були роз’єднані, рівень насилля над дітьми та бездоглядності підвищується втричі; майже половина цих випадків включала дітей молодше п’яти років [19].

Діти у сім’яхвійськовихз відсутнім батьком можуть зіткнутися зі стресом, тривогою та труднощами, а також проблемами в навчанні [20]. Наукові дослідження виявили підвищений рівень тривожності у дітей старшого віку з роз’єднаних сімей. Крім того, тривалість розлучення була значною мірою пов’язана з депресивними симптомами у батьків, що залишились вдома, а частота дитячої депресії, в свою чергу, була пов’язана з депресією батьків, котрі зостались вдома [21]. Аналогічні проблеми були діагностовані у молодших дітей. Наприклад, діти віком від трьох до п’яти років з роз’єднаних сімей демонструвалибільш девіантні форми поведінки (наприклад, агресія, тривожність, проблеми з концентрацією уваги) у порівнянні з однолітками з повних сімей [22].

 

Проблеми, пов’язані зі зміною місця проживання

Сім’ї військових звикли до частих переїздів, пов’язаних з обов’язками службовців, зокрема, Міністерство оборони (МО) надає деякі послуги, які допомагають сім’ям з переселенням. В цілому, рівень впливу частоти зміни місця проживання на дітей досі залишається нез’ясованим, багато в даному разі залежить від віку дитини [23]. Однак, особливо якщо переїзд супроводжується іншими стрес-факторами, пов’язаними з наданням послуг (для дітей та/або їх батьків) маленькі діти можуть бути вразливими[24].

 

Цикл розгортання військ1,2: Розгортання військ відбувається у чотири різних етапи: 1. Попереднє розгортання військ (від сповіщення  до відправлення) 2. Розгортання військ (період від від'їзду до повернення) 3. Возз'єднання /реінтеграція 4. Пост-розгортання Реакції  дітей на розширене розгортання військ дуже індивідуалізовані і залежать вони від стадії їх розвитку.  Також  реакції дітей тісно пов'язані з емоційним станом оточуючих. Деякі з можливих реакцій дітей молодшого віку на військову службу батьків: ·      Немовлята (0-1 роки): байдужість або роздратований настрій, гіперактивність; апатія; відмова від їжі; втрата ваги. ·      Маленькі діти (2-3 роки): причепливість  та / або відмови; похмурий / сумний настрій; істерики; проблеми зі сном. ·      У дошкільнят (4-5 років): чіпка поведінка; регресивна поведінка; висловлювання страхів; почуття провини.   1 Paris, R., DeVoe, E. R., Ross, A. M. and Acker, M. L. (2010). When a parent goes to war: Effects of parental deployment on very young children and implications for intervention. American Journal of Orthopsychiatry, 80, 610–618. 2 Pincus, S. H., House, R., Christensen, J. & Adler, L. E. (n.d.). The emotional cycle of deployment: a military family perspective. Retrieved from http://www. military.com/spouse/military-deployment/dealing-with-deployment/emotional-cycle-of-deployment-military-family.html

Питання, пов'язані з доглядом за дітьми:

Мережа догляду за дітьми Міністерства Оборони для військових сімей багато в чому була моделлю якості. Система Міністерства Оборони вимагає високих стандартів усіх програм, а також підтримує її працівників з догляду за дітьми з постійною підготовкою та заохоченням у заробітних платах, заходами, які відображені у відносно низьких оборотах для персоналу по догляду за дитиною.  Проте військові сім'ї все ще стикаються з проблемами у вирішенні їх потреб у догляді за дітьми. Нещодавно, за однією з оцінок, лише вісім відсотків дітей²⁵, які мають право на участь, були зараховані до програм, що виконуються Міністерством Оборони. Заклади для догляду за дітьми, розташовані лише на підставах, швидше за все, недоступні для сімей гвардії чи резерву, а в багатьох штатах існує проблема недостатньої кількості послуг по догляду за дітьми, які б відповідали стандартам МО. Інша нерівність у доступі послуг (наприклад, за географічним розташуванням, рангом, статусом зайнятості чоловіка / дружини) та доступністю послуг залишаються проблемами для цих сімей.

Наприклад, військовослужбовці з більш високими доходами повідомляють про меншу кількість незадоволених потреб²⁶, особи, вищі за рангом повідомляють про доступність більш якісних послуг з догляду за дітьми, ніж до їх колеги, що нижчі за рангом²⁷.  Близько однієї третини військових сімей повідомляють про те, що проблеми з піклуванням про дітей "швидше за все" або "дуже ймовірно" приведуть  до їх відмови від військової служби.²⁸ Багато військових сімей повідомили, що вони не можуть зробити свій вибір з точки зору типу установи з догляду за дитиною.²⁹ Батьки дошкільників були мали більшу імовірність ніж їхні колеги з дітьми шкільного віку, які повідомляють про "незрозумілі переваги".³⁰  Останні бюджетні скорочення на державному та федеральному рівнях ще більше обмежують доступність і можливість надання військової дитячої опіки.³¹  Зокрема, деякі держави мають обмежені або навіть виключені ініціативи, щодо зосередження уваги на розробці високоякісних програм військової дитячої допомоги.

Питання, пов'язані з поверненням батьків з розгортання військ:

Возз'єднання  після повернення батьків з розгортання часто призводить до особистих проблем. Деякі батьки, що повернулися, можуть одразу знайти зв'язок з дитиною, яка народилася під час їх відсутності; іншим батькам, які, можливо, пропустили важливі етапи розвитку, може бути особливо важко у перший час.³² Молодші діти, насамперед, можуть спочатку демонструвати своєю поведінкою заплутаність, страждання, страх та / або уникнення відповідей на повернення батька. Темперамент дитини та здатність батьків, що повернулися, справлятися зі стресом - це додаткові фактори, які можуть впливати - як позитивно, так і негативно - на реакцію дітей.³³

Питання, пов'язані з травмою і втратою:

Травма, така як смерть батьків, супроводжується численними фізіологічними наслідками, пов'язаними з відповіддю "бійся або біжи" і може вплинути на здоров'я дітей, навчання та регулювання їх поведінки.³⁴

Маленькі діти можуть не вміти чітко формулювати свої почуття або потреби в умовах травми, а більша частина того, наскільки добре або погано реагує дитина, залежить від послідовності та догляду, що надається одним з батьків.³⁵ Такі діти (віком від двох до шести) можуть подумати, що вони відповідальні за смерть їхнього батька або матері; вони також не розуміють постійності смерті і можуть вважати це оборотним. Для цих самих маленьких дітей, родині потрібно застосовувати процедури, що дають різні можливості для дітей, аби виразити себе і свої почуття (наприклад: мистецтво, музика, драматичні ігри) і пропонують продовження словесного і фізичного комфорту.³⁶ Надання коротких, конкретних пояснень смерті також може допомогти маленьким дітям у складній ситуації.

Діти, які живуть з батьком або матір'ю, які зазнали серйозних психічних захворювань або з батьком/матір'ю, які зазнали травми, також може викликати негативні наслідки. Військові батьки, які повертаються додому, також можуть опинитися під загрозою насильства в сім'ї, що може ще більше травмувати дітей. Близько 16 000 повідомлень про зловживання шлюбом щорічно звітуються у рамках Програми Сімейної Адвокації МО. ³⁷ З огляду на свій досвід у військових зонах, працівники, що повернулися, часто згадують набір навичок справляння та виживання (наприклад, спрямована агресія), що допомагали їм у битві. Проте, повертаючись додому, службовці, можливо, не можуть припинити реагувати таким чином, що може загостритись, якщо це супроводжується посттравматичним стресовим розладом (ПТСР).

Травма головного мозку (TГМ), що має назву "підривна травма" нинішніх воєн, була виявлена у більш ніж одного з чотирьох членів служби, які були евакуйовані з бойових операцій.³⁸ Симптоми ТГМ можуть включати агресію, дратівливість та емоційну нестабільність і "часто сприяють сімейним чварам". ³⁹ Приблизно 18 відсотків службовців, що нещодавно повернулися з розгортання в Іраку та Афганістані, повідомляють про гострий стрес, депресію або тривогу. ⁴⁰

Серед ветеранів Іраку, які отримують допомогу від Адміністративних Лікарень для Ветеранів, більш як один з чотирьох отримували діагнози пов'язані з психічними розладами; найчастішим з них був ПТСР.⁴¹ Деякі симптоми, пов'язані з ПТСР (наприклад:  ухилення, "оніміння") можуть заважати батьківству та здоровим зв'язкам між дітьми та батьками. Як противага, симптоми гіперзбудження та гіперпильності, також пов'язані з ПТСР і можуть призвести до негативної реакції батьків на поведінку дітей, яка не відповідає дійсному змісту поведінки дитини.

Діти, які відчувають часті травматичні події, такі як вплив дорослих, що мають симптоми ТГМ або ПТСР, особливо піддаються ризику щодо негативних поведінкових та фізичних наслідків. ⁴² Вражаючі або сильні стресові ситуації пов'язані з високим рівнем кортизолу, показником стресу⁴³, що при тривалому впливі, може мати негативні ефекти (наприклад, остеопороз, ожиріння, діабет) на фізичне здоров'я дітей.⁴⁴

Що працює? Дослідницькі підходи до підтримки військових сімей та їхніх дітей. Сім'ї з батьками, які повертаються з розгортання у військових зонах, стикаються з особливими ризиками, пов'язаними з психічним здоров'ям та реінтеграцією особи, що повертається. До таких ризиків відносяться домашнє насильство та жорстоке поводження з дітьми. Моделі візиту додому пропонують перспективний підхід до задоволення деяких потреб психічного здоров'я сімей в ці перехідні періоди. Для немовлят та малюків, моделі втручання, в яких залучається клініцист, який безпосередньо співпрацює з батьками для навчання, підтримки та моделювання поведінки дітей, що піддаються чутливому батьківству, показали багатообіцяючі результати.1 Для дітей дошкільного віку, що постраждали від травми, когнітивно-поведінкові підходи, які навчають дітей стратегій, таких як рефреймінг та релаксація, показують значну ефективність. Програми, які зосереджені на відносинах між батьками та дитиною, програми що сприяють позитивній поведінці, послідовності та процедурі управління поведінкою, також були ефективними.1 Дослідження необхідні для визначення додаткових програм та практики, ефективних для покращення результатів таких сімей. Потрібні подальші дослідження, щоб краще зрозуміти, як вплив травми на дітей може бути опосередкований відповідями одного чи обох батьків; демонстрація  засобами масової інформації фактичного і імітаційного насильства та смерті можуть однозначно впливати на маленьких дітей з військовозобов'язаними батьками; а також розробка, впровадження та оцінка програм, спрямованих на реагування на травми, в тому числі на втрати батьків та випадки насильства в сім'ї, серед маленьких дітей військових сімей.   Savitsky, L., Illingworth, M., & DuLaney, M. (2009). Civilian social work: serving the military and veteran populations. Social Work, 54(4), 327-39.

Політичне значення

Задоволення потреб дітей у військових сім'ях:

• Забезпечення дотримання потреб в охороні здоров'я маленьких дітей (та їх сімей), зокрема в області психічного та поведінкового здоров'я. Сім'ї повинні отримувати регулярні, профілактичні педіатричні візити, для належної оцінки, гарного розвитку дитини. Такі відвідування також повинні стосуватися факторів, які можуть вплинути на поведінку батьків (наприклад, батьківська депресія, адекватна соціальна підтримка) та надання батькам інформації про подолання наслідків розлуки. Рівень потреби в лікуванні психічного здоров'я серед членів служби, що повертаються, перевищує спроможність роботи системи психічного здоров'я США (як цивільних, так і військових), а доступ до таких послуг для дітей у військових сім'ях ще гірший. ⁴⁵ Крім того, існує значна мінливість у доступності, узгодженості та якості таких програм.⁴⁶

• Коли послуги потрібні, їх потрібно адаптувати, щоб краще відповідати потребам, пов'язаним із військовими сім'ями. Програми, що обслуговують маленьких дітей, котрі постраждали від поділу та розгортання військ, як правило, найбільш ефективні, коли вони мають сімейні системи.

• Підхід та робота з сім'ями та окремими особами.⁴⁷ Ці моделі демонструють зниження емоційного стресу батьків та покращення взаємодії між батьками та дитиною, а також можуть сприяти налагодженню стану дітей під час розгортання та стресу, пов'язаного з боєм. ⁴⁸ Більше впливу професіоналів психічного здоров'я потрібно в умовах ранньої освіти, щоб вони могли допомогти ідентифікувати дітей, які мають труднощі та потребують додаткової підтримки.⁴⁹ Особи, що надають допомогу загалом повинні бути знайомі з військовою культурою.

• На сьогоднішній день налічується майже 7000 жертв у США, пов'язаних з операціями в Іраку та Афганістані. ⁵⁰ Після втрати члена сім'ї, який працював в армії, необхідні подальші заходи для забезпечення здорового розвитку та адаптації дітей та інших живих членів сім'ї. Коли вмирає службовець, багато формальної підтримки та благ (наприклад, безкоштовне або субсидоване військове житло, доступ до комісаріату, надання комплексної медичної допомоги) або втрачаються, або стають менш доступними, завдаючи значних труднощів сім'ї. Продовження підтримки може знадобитися, коли сім'я переселяється (з бази) і пристосовується до цивільного життя.

• Потреби сімей з батьками із Національної гвардії та резерву потребують особливої ​​уваги. Службовці, які працюють активно, звичайно живуть на базі, де вони мають легкий доступ до базових ресурсів та систем підтримки. Оскільки це не стосується сімей Національної гвардії та резерву, ці сім'ї можуть відчувати себе ізольованими, що може посилити почуття тягаря у батьків вдома. Близько третини всього військового персоналу живуть на базі.⁵¹ Члени Національної гвардії представляють близько 45 відсотків загальної військової сили. ⁵²

Стислий огляд Хоча існує кілька нових досліджень, присвячених вивченню життя дітей шкільного віку у військових сім'ях, порівняно небагато звітів на сьогоднішній день зосереджені на статусі немовлят та дітей дошкільного віку. У цьому короткому огляді розглядаються особливі обставини, які часто характеризують життя цих дітей у військових сім'ях. Оскільки раннє дитинство є критичним періодом для багатьох сфер розвитку дітей, особливо важливо дослідити, що ми знаємо (і не знаємо) про те, як військове життя впливає на їх благополуччя. Цей короткий огляд був адаптований на основі всебічного огляду наукової літератури, що стосується добробуту дітей молодого віку в військових сім'ях, розроблених Child Trends за контрактом з CNA. Child Trends вдячні за підтримку Дженні Венгер, проектувальникам та рецензентам на CNA, та Кейт Сілвестр з America’s Promise Alliance. Благополуччя дітей молодшого віку у військових сім'ях: огляд та рекомендації щодо подальшого вивчення можна знайти тут: http://www.childtrends.org/?publications=the-well-being-of-young-children-in-military-families-a-review-and-recommendations-for-further-study-2.

 

© Child Tends 2013. Може бути перевиданий цитатою.

Велика подяка за підтримку The Harris Foundation.

 

Child Trends - непрофільний, непартійний дослідницький центр, який вивчає дітей на всіх етапах розвитку. Наша місія полягає у поліпшенні життя дітей шляхом надання досліджень, даних та аналізу для людей та установ, чиї рішення та дії впливають на дітей. Для отримання додаткової інформації, у тому числі публікацій, доступних для завантаження, відвідайте наш веб-сайт на сайті childtrends.org

 

Література:

1.Department of Defense. (2012). Demographics 2011: Profle of the military community. Retrieved from http://www.militaryonesource.mil/12038/MOS/Reports/2011_Demographics_Report.pdf

2. Ibid.

3. Institute of Medicine. (2013). Returning home from Iraq and Afghanistan: Assessment of readjustment needs of

veterans, service members, and their families. Washington, DC: Te National Academies Press.

Huebner, A., Mancini, J., Wilcox, R, Grass, S., & Grass, G. (2007). Parental seployment and youth in military families: Exploring uncertainty and ambiguous loss. Family Relations, 56,112-122.

4. Giglio, K. (2010). Military reenlistment and deployment during the war on terrorism Research Brief. RAND Corporation. Retrieved from http://www.rand.org/pubs/research_briefs/RB9468/index1.html

5. Military Child Education Coalition. (2012). A policy leaders’ guide to military children: What you and your state can do to help the children who also serve. Retrieved from www.MilitaryChild.org

6. Paris, R., DeVoe, E. R., Ross, A. M. and Acker, M. L. (2010). When a parent goes to war: Efects of parental deployment on very young children and implications for intervention. American Journal of Orthopsychiatry, 80, 610-618. Savitsky, L., Illingworth, M., &  DuLaney, M. (2009). Civilian social work: serving the military and veteran populations. Social Work, 54(4), 327-39.

7. American Psychological Association Presidential Task Force on Military Deployment Services for Youth, Families and Service Members. (2007). Te psychological needs of U.S. military service members and their families: A preliminary report. Retrieved from http://www.apa.org/news/press/releases/2007/02/military-health.aspx

8. Drummet, A. R., Coleman, M., & Cable, S. (2003). Military families under stress: Implications for family life education. Family Relations, 52(3), 279-287.

9. Bunch, S.G., Eastman, B.J., &  Moore, RR (2007). A profle of grandparents raising grandchildren as a result of parental military deployment. Journal of Human Behavior in the Social Environment, 15(4), 1-12.

10. Pincus, S. H., House, R, Christensen, J. & Adler, L. E. (n.d.). Te emotional cycle of deployment: a military family perspective. Retrieved from http://www.hooah4health.com/deployment/familymatters/emotionalcycle.htm

11. Paris et al. Op. cit.

12. Paris et al. Op. cit.

13. Angrist, J. D., Johnson, J. H, IV. (2000). Efects of work-related absences on families: evidence from the Gulf War. Industrial and Labor Relations Review, 54, 41-58.

14. Murray, J. S., & Kuntz, K. R (Ed.). (2002). Helping children cope with separation during war. Journal for Specialists in Pediatric Nursing, 7(3), 127-130.

15. DeRanieri, J. T., Clements, P. T., Clark, K., Kuhn, D. W., & Manno, M. S. (2004). War, terrorism, and children. Journal of School Nursing, 20, 69-75.

16. Cassidy, J., & Shaver, P. R. (1999). Handbook of attachment: Teory, research, and clinical applications. New York: Guilford Press.

17. Paris, et al. Op. cit.

18. Ibid.

19. Ibid.

20. Gibbs, D. A., Martin, S. L., Kupper, L. L., &   Johnson, R. E. (2007). Child maltreatment in enlisted soldiers’         families during combat related deployments. Journal of the American Medical Association, 298, 528-535.

21. Savitsky, et al.(2009) Op. cit.

22. Lester, P., Peterson, K, Reeves, J., Knauss, L., Glover, D., Mogil, C, Duan, N, Saltzman, W, Pynoos, R., Wilt, K, &         Beardslee, W. (2010). Te long war and parental combat deployment: Efects on military children and at-home spouses. Journal of the American Academy of Child and Adolescent Psychiatry, 49(4), 310-320.

23. Chartrand, M. M., Frank, D. A., White, L. F., & Shope, T. R (2008). Efect of parents’       wartime deployment on the behavior of young children in military families. Archives of Pediatrics & Adolescent Medicine, 162(11), 1009-1014.

24. Drummet, et al. (2003) Op. cit.

25. Black, W G. (1993). Military-induced family separation: A stress reduction intervention. Social Work and Society, 38(3), 273-280.

26. U.S. Government Accountability Ofce. (2012). Military child care: DoD is taking actions to address awareness and availability barriers. Report to Congressional Committees. Retrieved from http://www.gao.gov/ assets/590/588188.pdf

27. Gates, S. M., Zellman, G. L., Mani, J. S., &    Suttorp, M. (2006). Examining child care need among military families. Arlington, VA: Rand Corporation.

28.Lakhani, H, & Ardison, S. (1991). Te determinants of child care use and retention in the U.S. army. Alexandria, VA: Army Research Institute for the Behavioral and Social Sciences.

28. Gates, et al. (2006) Op. cit.

29. Ibid.

30. Ibid.

31. Pomper, K., Blank, H., Campbell, N. D., & Schulman, K. (2004). Be all that we can be: Lessons from the military
for improving our nation’s child care system. 2004 follow-up. Washington, DC: National Women’s Law Center.

32. Paris, et al. (2010) Op. cit.

33. Barker L.H., & Berry K.D. (2009). Developmental issues impacting military families with young children during
single and multiple deployments. Military Medicine, 174(10), 1033-1040.

Sayers, S. L., Farrow, V. A., Ross, J., & Oslin, D. W (2009). Family problems among recently returned military veterans referred for a mental health evaluation. Journal of Clinical Psychiatry, 70(2), 163-170.

34. Anda, R F., Felitti, V. J., Bremner, J. D., Walker, J. D., Whitfeld, C, Perry, B. D., Dube, S. R., and Giles, W. H. (2006). Te enduring efects of abuse and related adverse experiences in childhood: A convergence of evidence from neurobiology and epidemiology. European Archives of Psychiatry and Clinical Neuroscience, 256, 174-186. National Scientifc Council on the Developing Child. (2010). Persistent fear and anxiety can afect young children’s learning and development. Center on the Developing Child, Harvard University. Retrieved from www. developingchild.net.

35.Paris, et al. (2010) Op. cit.

36.Pearson, L. (2003). Te child who is dying. In JA. Rollins, R. Bolig, &C. C. Mahan (Eds.). Meeting children’s psychosocial needs across the health-care continuum (pp. 226-231). Austin, TX: Pro-Ed.

37. Savitsky, et al. (2009) Op. cit.

38. Ibid.

39. Ibid.

40. Paris, et al. (2010) Op. cit.

41. Savitsky, et al. Op. cit.

42. National Scientifc Council on the Developing Child. (2007). Te science of early childhood development: Closing the gap between what we know and what we do. Retrieved from www.developingchild.net

43. Bevans, K., Cerbone, A., & Overstreet, S. (2008). Relations between recurrent trauma exposure and recent life stress and salivary cortisol among children. Development and Psychopathology, 20, 257-272.

44. Arnaldi, G., Angeli, A., Atkinson, A.B., Bertagna, X., Cavagnini, F., Chrousos, G. P.,       …Boscaro, M. (2003). Diagnosis and complications of Cushing’s Syndrome: A consensus statement. Te Journal of Clinical Endocrinology and Metabolism, 88(12), 5593-5602.

45. Savitsky, et. Al. (2009) Op. cit.

46. American Psychological Association Presidential Task Force on Military Deployment Services for Youth, Families and Service Members. (2007). Te psychological needs of U.S. military service members and their families: A preliminary report. Retrieved from http://www.apa.org/news/press/releases/2007/02/military-health. aspx

47. Paris, et al. (2010) Op. cit.

48. As cited by Paris et al., the selected, intensive interventions focusing on babies and toddlers include: Interaction Guidance by McDonough, 2004; Minding the Baby by Slade et al., 2005; and Child-Parent Psychotherapy by Lieberman & Van Horn, 2005. Interventions focusing on preschoolers include: Trauma Focused Cognitive Behavior Terapy by Cohen & Mannarino, 1993; and Parent-Child Interaction Terapy by Eyberg & Matarazzo, 1980.

49. Sogomonyan, F., &  Cooper, J. L. (2010). Trauma faced by children of military families. What every policymaker should know. New York: National Center for Children in Poverty.

50. Iraq and Afghanistan Veterans of America. http://iava.org/

51. Ofce of the President. (2011). Strengthening our military families. Retrieved from http://www.defense.gov/ home/features/2011/0111_initiative/strengthening_our_militaryjanuary_2011.pdf

52. Department of Defense. (n.d). National Reserve Forces Status. Retrieved from: http://www.nato.int/nrfc/ database/usa.pdf